ДЛЯ ВАС БАТЬКИ

ДЛЯ МАМ І ТАТ, ЩО ЛЮБЛЯТЬ МАЛЯТ  

Шановні батьки!
Ми разом з Вами зацікавлені в тому, щоб відвідування дитиною дитячого садка було комфортним і корисним.

Тому просимо Вас дотримуватися наступних правил:
– Запізнення – завжди стрес для дорослих і дітей. Будь ласка, приходьте вчасно! (до 9.00 години.)
– Проводжайте дитину до групи та передавайте особисто в руки педагогам.
– Якщо у вашої дитини поганий настрій, обговоріть її стан з педагогом.

Крім того ми просимо Вас:

О 9.30 розпочинаються заняття. Тому:
– Якщо ви хочете бути присутніми на занятті, попередьте про це педагога та ознайомтеся з правилами відвідування занять.
– Не відволікайте педагога під час занять, всі проблеми ви зможете обговорити у зручний час – вранці до 9.00, в другій половині дня після 16.30; а також на індивідуальних консультаціях у спеціально призначений час.
– Для занять фізкультурою та музичних занять дитині знадобляться футболка, шорти (спідничка), шкарпетки, чешки.
– Пам’ятайте, іграшка дитини – іграшка для всіх. Вона може зламатися.
– У нашому дитячому садку обов’язковими є всі батьківські збори (4-6 разів на рік) та індивідуальні консультації. Якщо з об’єктивних причин ви не зможете прийти, попередьте педагогів заздалегідь.

Шановні батьки!

– За харчування дітей батьки сплачують не пізніше 15 числа поточного місяця. Оплата є обов’язковою для усіх.
– При виникненні у дитини симптомів отруєння (блювота, пронос) або симптомів ГРВІ (кашель, температура, нежить) звертатися до дільничного педіатра, в дитячий садок дитина не приймається.
– Якщо ваша дитина занедужала, просимо до 9.00 повідомити старшу медсестру або вихователя по телефону 4-29-93.
– Після хвороби дитина приймається в дошкільний заклад при наявності медичної довідки.
А також:
– Якщо ви не змогли вирішити будь – яке питання з педагогами, ви можете звернутися до вихователя-методиста, завідувача, старшої медсестри.
– Конфліктні та спірні ситуації у нас прийнято вирішувати за відсутності дітей.
– Протягом року буде багато свят, розваг, виставок, які стануть незабутніми подіями в житті вашої дитини, тож візьміть в них активну участь.

Дякуємо Вам за те, що розумієте нас.

 

МОВЛЕННЄВИЙ КОДЕКС

 • Розмовляйте з малюком кожної вільної хвилини.

• Пам’ятайте, що основними й провідними співрозмовниками для дитини в сім’ї є мати, батько, дідусь чи бабуся.

• Не забувайте, що ваше мовлення – взірець для наслідування.

• Не забувайте доручати старшим дітям якомога більше у вільний час розмовляти з меншою дитиною.

• Спонукайте дитину до звуконаслідування, правильного промовляння слів.

• Ні в якому разі не повторюйте неправильне мовлення дитини.

• Якомога більше залучайте дітей до ігор, розповідайте казки, розучуйте пісні, скоромовки, вірші.

• Привчайте дітей до вживання слів відповідно до літературної норми.

• Заохочуйте словесну творчість дітей. Ведіть словничок, записуйте перші мовленнєві творчості вашої дитини.

• Спонукайте їх до складання віршів, лічилок будьте їм помічниками.

• Уважно ставтеся до запитань вашої дитини.

• Ваша відповідь має бути чіткою, доступною, зрозумілою малюкові.

• Спонукайте дітей до запитань, виховуйте «чомусиків».

• Систематично проводьте ігри в слова.

• Не забувайте доречно вживати прислів’я, загадувати загадки.

• Кожне незрозуміле дитині слово обов’язково поясніть, у присутності дитини вдайтесь до словника.

 Обговорюйте прочитане. Наштовхуйте дітей на роздуми про характери персонажів, про відчуття, які вони переживали у ту або іншу мить, про причини їх поведінки.

 БАТЬКАМ ПРО СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ  

 • Майстерність батьків саме у тому й полягає, щоб побачити настрій, бажання, стан дитини.

• За неуспішної чи недостатньо успішної діяльності показати малюкові, в чому полягає проблема, як можна подолати труднощі.

• Елементи новизни варто поєднати з набутим досвідом, знайомою інформацією.

• Важливим є етап дитячих самостійних чи спільних з дорослим пошуків та знахідок.

• Не варто активно закликати дітей до спільної роботи, гри, а тим паче відвертати їхню увагу від вільної, самостійно обраної діяльності, краще – зацікавити їх.

• Батьки мають задовольнити бажання дитини взяти участь у спільній діяльності, паралельно реалізуючи мовленнєві, пізнавальні, розвивальні педагогічні завдання.

• Цікавим та корисним для дошкільнят є уособлення слова, поняття у руховому, слуховому, художньому, музичному образах.

• Діти не тільки дослухаються до вихователів, а й до батьків, вони висловлюють свою думку, прагнуть довести, переконливо аргументувати, не боячись ані власної помилки, ані критики дорослого.

• Майстерність дорослого у тому й полягає, щоб, спираючись на знання індивідуального розвитку дитини, окремими кроками, репліками наближати її до успішного результату.

• Остерігайтеся акцентувати увагу на недоліках мовлення дитини, щоб це не стало приводом для критики, глузування з боку інших дітей.

• Важливо, щоб батьки брали на себе роль не контролера, а носія інформації.

• Дітям імпонує позиція дослідників, відкривачів 

МОВЛЕННЄВА ПАМ’ЯТКА-ПОРАДНИЦЯ    

 • Хороше мовлення дитини – успішне навчання у школі, широкі можливості у подальшому виборі професії, вміння спілкуватися з людьми.

• Найнаполегливіша робота вихователя не дасть цілковито сподіваного результату без систематичних занять батьків з дитиною вдома.

• Щоб у навчанні та вихованні дитини досягти потрібних результатів, мовлення самих дорослих має стати прикладом для наслідування (наслідування – психологічна особливість дітей).

• Якщо дитина повсякчас буде чути чітке, правильне мовлення, то завдяки наслідуванню воно стане для неї звичкою і унеможливить мовленнєві вади.

• Ви ще самі не вмієте правильно розмовляти українською? Вчіться разом з дитиною! Не змушуйте її повторювати ваші слабкість та лінькуватість у самовдосконаленні й унаслідок цього – небажані проблеми у мовленні.

• У дитини, як і у дорослих, не завжди все добре виходить. Тож часом ви нарікаєте на відмову її від подальших занять. Не опускайте руки! Не виказуйте негативних емоцій: роздратування, глузування. Та найгіршими вашими словами в цій ситуації буде: «Нічого, прийде час – сам навчиться!» Добре, якщо буде саме так

• Нехай ваші заняття з дитиною перейдуть у мовленнєві ігри та забави. Гра містить у собі частку емоційного піднесення, яке зростає завдяки наявності в ній елементів несподіванки та змагання. Емоційне насичення надає іграм привабливості.

• Вибирайте час, коли дитина перебуває у хорошому настрої.

• Добираючи ігри, зважайте на темперамент дитини.

• Не фіксуйте увагу малюка на тому, що не виходить. Підбадьорте і, щоб «розрядити ситуацію», ненав’язливо поверніть до більш простого, вже відпрацьованого матеріалу, ніби нагадавши, що колись у неї це також не виходило.

• Коротенький віршик, промовлений веселим, загадковим тоном, допоможе заохотити дитину до гри-заняття.

• Заняття проводьте двічі-тричі на тиждень, а якщо дитина ще погано розмовляє, то й частіше.

Розмова з батьками

 Любі тата і мами, пригадайте слова, які ви вимовляєте частіше, коли син або донька повертаються з дитячого садка. Ми спробуємо відгадати: «Що ти сьогодні їв?»

 А ви спробуйте інакше. Зустрівши малюка і прямуючи додому, запитайте його: «Що сьогодні в садочку було цікавого? Що тобі сподобалося, а що засмутило, здивувало, спантеличило, розсмішило або вразило?» І тоді побачите, який неосяжний, внутрішній світ, незвіданий пласт життя власної дитини ви виявите. Як тремтливо і довірливо розкривається перед вами її серце. Це того варте, повірте.

 Ваші діти завжди намагатимуться принести вам радість, якщо вони будуть впевнені: їхні справи хвилюють вас та змушують тривожитися і переживати.

 Завжди знайдіть привід похвалити дитину. Давайте змогу відчути задоволення від навчання, захоплення від відчуття успіху, навіть найменшого, а значить, інтерес до знань і бажання вчитися.

 Отже, допомога дошкільнику складається з кількох речей:

• Безпосередньої присутності поруч із ними батьків;

• Зацікавленості дорослих у навчальній праці дитини;

• Постійного контролю за діяльністю дитини.

Як ми звертаємося до дітей?

 Психологи зробили висновок, що є слова й вислови, які начебто й необразливі, однак за частих повторень здатні дратувати не менше, ніж явний чи брутальний лемент, навіть якщо, звісно, соромляться говорити, хоча ті здатні згладжувати образи й промахи, поліпшувати настрій.

 Заборонені звертання до дитини:

• Скільки разів тобі повторювати…

• Я сказала – зроби…

• Ти що, не розумієш?

• У всіх діти як діти, а ти…

• За що мені така кара…

• Не лізь, якщо не можеш зробити…

• І у кого ти такий вдався…

• Невже тобі важко запам’ятати, що…

• У моєї подруги дитина – просто ангел, а ти у мене…

Потрібні звертання до дитини:

• Вирішимо все разом…

• Якщо ти вважаєш…

• Мій любий…

• Це ти добре придумав(ла)…

• Таке тільки ти міг придумати…

• Я не сумніваюся, що ти в мене найрозумніший(а)…

• Я так вдячна долі, що ти в мене є…

• Впевнена, що ти зможеш…

• Я завжди знала, що моя дитина найкраща…

 

Навчіть своїх дітей спілкуватися

• Користуйся словами ввічливого звертання «добрий день», «до побачення», «будь ласка», «вибачте», «дякую», «дозвольте звернутися (зайти)» тощо.

• Будь привітливим та ввічливим з усіма дорослими.

• Не перебивай дорослих і не втручайся в їхню розмову.

• На вулиці, вдома, у дитячому садку, у транспорті та інших громадських місцях говори спокійно, не голосно; поводься стримано; не викликай до себе особливої уваги.

• Умій уважно вислухати старшого; стій спокійно, дивися в очі співрозмовнику.

• Умій вислухати товариша не перебуваючи.

• З повагою постався до праці та відпочинку старших, не заважай дорослим, не галасуй і не капризуй.

• Подай стільчика або звільни місце для дорослого, який зайшов у кімнату.

• Підніми і ввічливо подай дорослому або своєму товаришеві те, що ненароком упало.

• У міру своїх сил допомагай тим, хто тебе оточує: твоїм рідним, друзям.

• Ділись з однолітками іграшками, книгами тощо.

• Умій визнавати свою провину.

• Прагни виробити навичку поступатися у суперечці, у грі, вмінні домовлятися

 

МОВЛЕННЄВИЙ ЕТИКЕТ

 Етикет (франц. etigutte) – у широкому розумінні – зведення норм поведінки, дотримання правил чемності, що склалися в суспільстві.

 Етикет – установлені норми поведінки і правила ввічливості в якому-небудь товаристві.

 З дошкільнятами прочитане належить не лише обговорювати, а й програвати – театралізування допомагає ненав’язливо донести до них дуже багато речей, які інакше не засвоюються або засвоюються вкрай важко. Якщо ви хочете, щоб книга допомогла вашій дитині усвідомити і подолати її психологічні труднощі (наприклад, страхи, жадність або упертість), у жодному разі не подавайте її під гаслом «от як чинять справжні чоловіки (добрі діти, слухняні дівчатка), а ти…» Докір, яким би прихованим він не був, образить дитину, яка, швидше за все, і сама переживає через свою ваду, але не хоче це визнавати. А образа заблокує доступ до всього іншого.

 Виховання мовне – цілеспрямоване прищеплення дітям низки гуманістичних цінностей, пов’язаних з вивченням мови. Зокрема, розуміння ролі мовлення для людини; мислення рідною мовою у контексті культури свого народу; вимогливість до культури власного мовлення; естетична потреба у художньому слові.

 Культура людини виявляється не лише в умінні говорити, а й в умінні вислуховувати свого співрозмовника, вести бесіду. Вміння слухати – це не менш важлива риса культурної людини, ніж уміння говорити.

 Культура мовлення дитини забезпечується збагаченням словника, розвитком граматично правильного мовлення, чіткою вимовою звуків у словах, правильною побудовою різних типів речень, образністю та інтонаційною виразністю мовлення.

 Дітей треба вчити не лише говорити голосно, виразно, відповідним тоном, а й вибирати під час розмови правильну позу: стояти прямо, не розмахувати руками, дивитися в очі співрозмовника, не схрещувати ноги і не розставляти їх широко. При цьому доцільно звернути увагу на міміку та жести під час розмови, які мають відповідати її змісту, бути простими і виразними, доцільними і впорядкованими. Зайва жестикуляція неприпустима. Це некультурно.

Вивчіть з дітьми кілька правил культурного мовленнєвого спілкування

• Якщо до тебе звернулися із запитанням, відповідай ввічливо, повним реченням. Чітко вимовляй слова і звуки, говори досить голосно, щоб усім було зрозуміло і чути.

• Уважно вислухай вказівки старших.

• Вітайся при зустрічі з друзями і знайомими. Слова вітання чи прощання промовляй доброзичливо і досить чітко, щоб тебе чули, дивлячись при цьому в очі співрозмовнику.

• Дорослих називай на «Ви».

• Не забувай вибачитися за будь-яку недоречність, допущену у поведінці.

• Дякуй за надану допомогу, увагу, турботу.

• Якщо звертаєшся із запитанням, проханням, вибаченням, не забудь про слово «будь ласка». Пам’ятай, що не всяке твоє прохання може бути виконане. Якщо тобі відмовляють, не наполягай, не будь впертим і набридливим.

• Пам’ятай про чарівні слова «будь ласка», «дякую», «прошу», «вибачте», «дозвольте», «смачного», слова вітання і прощання тощо.

• Не перебивай розмови дорослих. Якщо тобі терміново треба звернутись, то скажи: «Вибачте, будь ласка…» і, дочекавшись дозволу, звернись із проханням.

• Під час розмови поводься скромно, спокійно, дивись в очі співрозмовникові, не розмахуй руками.

• Ввічливо розмовляй з усіма рідними, близькими і чужими людьми, зі своїми однолітками.

• Умій помовчати, коли це необхідно.

• Не розмовляй голосно там, де дорослі займаються своїми справами, у транспорті, на вулиці.

Звернення до батьків

 Шановні батьки! Ми дуже часто забуваємо, що колись теж були маленькими і  зовсім забули те, що тоді відчували. Тому ми  хоче щоб ВИ прочитали  статтю У. Ливингстон Ларнед. Раскаяние отца.

Перечитуйте її, щоб ні в якому разі не скривдити свою дитину. Будьте справжніми, добрими, люблячими батьками! Щасти вам у вихованні ваших дітей! Пишайтеся своїми дітьми!

 РАСКАЯНИЕ ОТЦА  

У. Ливингстон Ларнед.

  Послушай, сын. Я произношу эти слова в то время, когда ты спишь; твоя маленькая рука подложена под щечку, а вьющиеся белокурые волосы слиплись на влажном лбу. Я один прокрался в твою комнату. Несколько минут назад, когда я сидел в библиотеке и читал газету, на меня нахлынула тяжелая волна раскаяния. Я пришел к твоей кроватке с сознанием своей вины.

    Вот о чем я думал, сын: я сорвал на тебе свое плохое настроение. Я выбранил тебя, когда ты одевался, чтобы идти в школу, так как ты только прикоснулся к своему лицу мокрым полотенцем. Я отчитал тебя за то, что ты не почистил ботинки. Я сердито закричал на тебя, когда ты бросил что-то из своей одежды на пол.

   За завтраком я тоже к тебе придирался. Ты пролил чай. Ты жадно глотал пищу. Ты положил локти на стол. Ты слишком густо намазал хлеб маслом. А затем, когда ты отправился поиграть, а я торопился на поезд, ты обернулся, помахал мне рукой и крикнул: “До свидания, папа!”, я же нахмурил брови и отвечал: “Распрями плечи!”

   Затем, в конце дня, все началось снова. Идя по дороге домой, я заметил тебя, когда ты на коленях играл в шарики. На твоих чулках были дыры. Я унизил тебя перед товарищами, заставив идти домой впереди меня. Чулки дорого стоят – и если бы ты должен был покупать их на собственные деньги, то был бы более аккуратным! Вообрази только, сын, что это говорил твой отец!

   Помнишь, как ты вошел потом в библиотеку, где я читал,- робко, с болью во взгляде? Когда я мельком взглянул на тебя поверх газеты, раздраженный тем, что мне помешали, ты в нерешительности остановился у двери. “Что тебе нужно?”- резко спросил я.

    Ты ничего не ответил, но порывисто бросился ко мне, обнял за шею и поцеловал. Твои ручки сжали меня с любовью, которую бог вложил в твое сердце и которую даже мое пренебрежительное отношение не смогло иссушить. А затем ты ушел, семеня ножками, вверх по лестнице.

    Так вот, сын, вскоре после этого газета выскользнула из моих рук и мною овладел ужасный, тошнотворный страх. Что со мною сделала привычка? Привычка придираться, распекать – такова была моя награда тебе за то, что ты маленький мальчик. Нельзя ведь сказать, что я не любил тебя, все дело в том, что я ожидал слишком многого от юности и мерил тебя меркой своих собственных лет.

     А в твоем характере так много здорового, прекрасного и искреннего. Твое маленькое сердце столь же велико, как рассвет над далекими холмами. Это проявилось в твоем стихийном порыве, когда ты бросился ко мне, чтобы поцеловать меня перед отходом ко сну. Ничто другое не имеет сегодня значения, сын. Я пришел к твоей кроватке в темноте и, пристыженный, преклонил перед тобой колени!

   Это слабое искупление. Я знаю, ты не понял бы этих вещей, если бы я тебе сказал все это, когда ты проснешься. Но завтра я буду настоящим отцом! Я буду дружить с тобой, страдать, когда ты страдаешь, и смеяться, когда ты смеешься. Я прикушу свой язык, когда с него будет готово сорваться раздраженное слово. Я постоянно буду повторять как заклинание: “Он ведь только мальчик, маленький мальчик!”

    Боюсь, что я мысленно видел в тебе взрослого мужчину. Однако сейчас, когда я вижу тебя, сын, устало съежившегося в товоей кроватке, я понимаю, что ты еще ребенок. Еще вчера ты был на руках у матери, и головка твоя лежала на ее плече. Я требовал от тебя слишком многого, слишком многого.